На сторінці у Facebook керівника релігійної громади УПЦ КП Андрія Сеха з’явилося повідомлення, що в с. Жмудче “релігійна громада Іоанна Богослова увійшла до ПЦУ”. У селі фактично присутня одна релігійна громада — УПЦ, тож імовірно, що саме її й мають на увазі у дописі. Однак це формулювання не підтверджується базовими ознаками реального переходу: місцева громада УПЦ, яка давно молиться у домовому храмі, не ухвалювала жодних рішень про зміну юрисдикції. Більше того, громада не має оформленої юридичної особи, а отже не могла провести статутні збори та здійснити реєстраційні дії у звичному правовому форматі. Додатково промовистий факт: у селі немає будівлі храму, тому заяви про “входження громади” виглядають радше як підміна понять, ніж як опис встановленої події.
Натомість на практиці маємо іншу картину: останні два роки цей священнослужитель приїздив у Жмудче до фігури Хреста переважно на окремі свята (освячення води, яблук). Але епізодичні приїзди не утворюють парафії й не надають права говорити “від імені громади”. Саме так і виникає інформаційна ілюзія: замість документів і волевиявлення місцевих вірян — гучний допис у соцмережі.
Показовою є і юридична непослідовність автора заяви. Андрій Сех є уповноваженою особою юридично зареєстрованої парафії у смт Голоби, яка досі фігурує як УПЦ КП: “Парафія Святих апостолів Петра і Павла УПЦ КП смт Голоби”, код ЄДРПОУ 25945730, зареєстрована 07.11.2000 і станом на 28.01.2026 має статус “зареєстровано”. Тобто, публічно демонструючи “переходи” деінде, власну громаду він юридично до ПЦУ не перевів.
Окремо варто зафіксувати контекст: на тлі резонансних подій у регіоні та візитів керівництва ПЦУ до Володимира подібні “новини про входження” можуть з’являтися як елемент інформаційного супроводу — щоб створити враження активного розширення. Можна припустити, що на місцях існує негласний запит “показати динаміку”, але навіть якщо така мотивація є, вона не замінює фактів. Факти — це рішення громади, список членів, протоколи зборів, підтверджені реєстраційні зміни. Без цього повідомлення про “перехід Жмудчого” лишається не подією, а медійною заявою — спробою “намалювати” громаду там, де реально діє інша спільнота, та ще й без храму і без юридично оформленого суб’єкта переходу.
