Історія Успенського кафедрального собору
Велике колись місто Володимир-Волинський, яке було столицею Володимир-Волинського князівства, славилося свого часу безліччю церков, що знаходилися в ньому. Першим храмом був кам’яний собор в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці, споруджений, за переказами, св. рівноапостольним князем Володимиром незабаром після прийняття ним християнства. Храм цей був освячений першим Володимир-Волинським єпископом Стефаном і служив усипальнею для володимирських удільних князів. Але від цієї найдавнішого пам’ятки православ’я на Волині, що зруйнувалася ще до татарського нашестя, залишилися тільки залишки фундаменту – це місце називається в народі “Стара катедра”.
Замість цього історичного храму, удільний князь Мстислав Ізяславович, згодом великий князь Київський, побудував в 1160 році новий прекрасний храм, присвятивши його також Успінню Пресвятої Богородиці. У цьому храмі був похований сам будівничий, який помер 1170 року, а храм і понині зветься Мстиславовим. Це єдиний храм на території Волині, що дійшов до нас з часів Київської Русі.
Храм трьохнефний і трьохапсидний, стоїть на шести стовпах, з яких чотири утримують масивний купол. Зверху купол увінчаний одним хрестом висотою 5,5 метра. Довжина храму майже 35 метрів, ширина – 21 метр, а висота, разом з куполом, понад 35 метрів. Товщина стін – 1,5 метра.
Мстиславів храм став кафедральним собором Володимир-Волинських єпископів. Проте, окрім свого безпосередньо богослужебного призначення, він виконував ще і державне – в ньому приймали присягу піддані князя. Тут підписувалися і скріплялися присягою на Хресті і Євангелії міждержавні і торгові угоди, тут писався Волинський літопис.
Протягом віків Успенський собор багато разів зазнавав руйнації. Спочатку він був розорений полчищами Батия; відновлений після цього стараннями удільних князів, в 1491 році знову спустошений татарами. У 1494 році володимирський єпископ Вассіан відновив стародавню святиню, і передав в храм ікону Божої Матері, що стала згодом шанованою (Володимирська-братська). Він також захистив храм оборонним валом, а поряд з ним звів “єпископський замок”.
У 1590 році володимирський єпископ Іпатій Поцей прийняв унію і Мстиславів храм перейшов до уніатів.
Під час пожежі 1683 роки, що спустошила все місто, храм сильно постраждав і був відновлений тільки в 1753 році. Уніати скористалися цим випадком, щоб переробити візантійську архітектуру храму за своїм смаком. Уніатський єпископ Феофан Годебський зробив до нього прибудови з хорами і ложами на зразок латинського костьолу, знищив зовнішні кути і видозмінив вівтар. В 1782 році Наступник Годебського, єпископ Симеон Млодський задумав ще більшу перебудову храму в латинському стилі Проте коли почали з цією метою прорубувати в одному із стовпів храму хід до проповідницької кафедри – стовп рухнув, потім упали склепіння і храм прийшов в занепад.
Більше ста років храм перебував у великому запустінні і оскверненні: у ньому були розміщені сховища сіна, зерна і дров, а в притул до храму було споруджено хліви для худоби. І лише широке святкування ювілею 900-річчя Хрещення Русі і заснування Володимир-Волинської єпархії звернуло увагу шанувальників старовини на цю древню святиню.
Для вивчення древньої пам’ятки було запрошено провідних фахівців-археологів Російської імперії – В.Б. Антоновича, А.В. Прахова і О.І. Левицкого. Тоді ж було створено Свято-Володимирське братство, яке мало за мету відновлення Успенського собору в його первозданному візантійському стилі. Автором проекту реставрації був Г.Котов.
У 1900 році відреставрований Мстиславів храм був знову освячений. На церемонії, яка стала всенародним святом, були присутні члени Царського Дому. Вітальну телеграму надіслав імператор Микола ІІ.
Впродовж XX століття Матір Божа чудесним чином оберігала свій храм від закриття і осквернення. Тривалий час храм був приходським. Проте, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви 3 травня 1996 року була відновлена Володимир-Волинська єпархія і Успенський собор знову став кафедральним.
Знову, після стількох століть, Мстиславів храм став духовним центром Волинської землі.
Велично здіймається він над древнім Володимиром. Собор і нині є найвеличнішою і найдовершенішою будівлею в місті. І хоч архітектура храму проста і лаконічна, а сама споруда велика і масивна, силует собору надовго зачаровує погляд своєю легкістю і стрімкістю. Споглядаючи його, задумуєшся над минулим і сьогоденням, над тим, що минає і зникає, а що залишається на віки, не лише на землі, а й в людських душах. Тут не лише відчуваєш подих століть, зв’язок багатьох поколінь, гордість за своїх предків, древніх русичів-українців, а й сміливіше і оптимістичніше починаєш дивитися у прийдешнє.
Місцевошановані свята:
- 7 лютого – Священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького (+1918). День Тезоіменитства Керуючого єпархією архієпископа Володимира.
- 13 березня – Священномученика Арсенія (Мацієвича);
- 10 травня – Всіх святих землі Волинської;
- 28 липня – Рівноапостольного вел. кн. Володимира;
- 23 жовтня – Святителя Амфілохія Володимир-Волинського;
- 5 грудня – Благовірного Ярополка, кн. Володимир-Волинського;
- 31 грудня – Священномученика Фаддея (Успенського).
