Непростим був минулий церковний рік для прихожан храму Різдва Пресвятої Богородиці села Сусваль Володимир-Волинського району. Починаючи з лютого церковну общину терзали неодноразові намагання представників ПЦУ незаконно заволодіти храмом. Користуючись підтримкою керівників об’єднаної територіальної громади, розкольники пускали в хід обман, наклепи і відверті погрози фізичної розправи над настоятелем храму та прихожанами. На протязі багатьох місяців ієрей Богдан Гнатюк перед початком кожного Богослужіння не знав, чи увійде він у свою церкву, чи зможе звершити Літургію, чи дадуть йому зачинитидвері храму без тривоги за його подальшу долю.
І ось настав день Різдва Пресвятої Богородиці – Престольне свято у Сусвалі. І наповнилася церква многолюддям. Розділити радість постійних прихожан сюди зібралися жителі сусідніх сіл, паломники з Володимир-Волинського, Ковеля, Луцька. Взяти участь в урочистому Богослужінні прибули десять священників з Володимир-Волинського, Ковельського, Турійськогоблагочинь та єпархіального управління.
Розпочалося торжество о 8-й годині ранку водосвятним молебнем, який звершив ієромонах Иоанн. Години за дві по тому до храму піддягнули свої сили і представники ПЦУ -зо два десятка прихильників цієї структури на чолі зі священником з сусіднього села почали проводити свою службу в кутку церковного подвір’я.
А у храмі в цей час кліриками УПЦ з великим піднесенням звершувалася урочиста Божественна Лірургія. Вінцем Богослужіння стали читання акафіста до Пресвятій Богородиці та багатолюдний хресний хід, що супроводжувався передзвоном благовісту, який остаточно поглинувголоси купки прихильників ПЦУ.
І коли духовенство разом з прихожанами та гостями Престольного свята проспівали многоліття,благочинний Володимир-Волинського благочиння протоієрей Сергій Гуз промовив вітальне слово, а настоятель храму отець Богдан почав вручати почесні відзнаки митрополита Володимир-Волинського і Ковельського Володимира найактивнішим прихожанам – своїм надійним помічникам, представників ПЦУ на церковному подвір’ї вже не було. Все обійшлося без ексцесів. Всі присутні були запрошені до урочистої трапези. Люди щиро ділилися своїми враженнями і відзначали якесь особливе відчуття благодаті, яке панувало на святі і наповнювало серця радісним піднесенням. Це було справжнє торжество – торжество єдності, торжество стійкості у вірі, торжество істинного Православ’япід омофором Пресвятої Богородиці.
