27 травня 2022 року відбувся доленосний для вірян Собор Української Православної Церкви. Ця історична подія стала свідченням єдності духовенства, духу відповідальності, прагнення миру та бажання зберегти тіло Церкви Христової у непростий для країни час.
Попри окремі розмови про нібито “тиск” під час проведення Собору, жодних реальних підстав для таких тверджень не існує. Комусь, очевидно, вигідно перекручувати факти й сіяти сумніви в серцях людей щодо Української Православної Церкви. Та справжня мета Собору була цілком очевидною — зберегти єдність і мир Церкви, захистити її від розділення та непорозумінь. Саме це стало причиною і метою зібрання.
Ми живемо у час великих випробувань. Війна обмежує права й свободи громадян — і це можна зрозуміти. Проте жодна зовнішня обставина не може обмежити право людини на свободу совісті, на свободу віросповідання, на можливість молитися за мир, за свою державу, за збереження життя і здоров’я наших захисників. Молитва — це голос серця, який не здатен заглушити жоден тиск чи заборона.
Ті, хто знає нашого Предстоятеля — Блаженнішого Митрополита Онуфрія, — розуміють, що це людина глибокої віри, чистої совісті, справедливості та безкомпромісності. На його думку вплинути неможливо, а тим більше — тиснути чи нав’язувати чужу волю.
Проведення Собору стало вимогою часу і покликом сердець вірян, яких почув їхній Пастир. Це був не лише церковний, але й духовно-національний крок — крок до збереження миру, єдності й молитви за Україну.
