16 листопада 1943 року у с. Пульмо відбулася страшна трагедія, був по-звірячому замучений разом із сім’єю настоятель Свято – Миколаївского храму протоієрей Олександр Осницький, матушка Катерина, яка була на 8-му місяці вагітності та четверо їхніх дітей: Ростислав, Олексій, Меланія і Анна.

Місцева жителька, яка жила поруч, вранці ішла за водою до спільного колодязя і побачила невеликий пагорб із свіжої землі, який помітно рухався. Душогуби закопали страждальців напівживими у землю. Звістка про трагедію вмить облетіла все село. Коли прихожани зійшлися, щоб підготувати все до похорону, виявилося, що дім священика був пограбований, тому люди одяг і всі речі приносили із дому, як згадувала Корнелюк Наталія Петрівна, прихожанка храму, вона віддала своє плаття для того, щоб одягнути матушку.
З того часу пройшло 78 років, але пам’ять про цю страшну подію лишається у серцях віруючих.
Ми віримо, що покійний батюшка молиться за свій прихід перед престолом Господнім. Нехай Милосердний Господь простить тих, котрі вчинили цей страшний злочин. Ми знаємо, що і убієнний священник прощає своїх вбивць і молиться за них, як і Господь молився за своїх розпинателів. Молимо Бога, щоб така трагедія минала нас і нашу Батьківщину, щоб між людьми не було зла, а панували мир і любов.