Борис Петрович Клімчук — видатний і всіма шанований уродженець ковельського краю, котрий у складні для України часи пройшов шлях від сільського вчителя до голови обласної адміністрації і високопоставленого дипломата.
Владика Володимир з особливим молитовним шануванням береже памʼять про Бориса Петровича — як християнина і людину, яка, попри високі посади та численні життєві випробування, не втратила ні честі, ні порядності, ні віри.
Його земний шлях був прикладом жертовного служіння — родині, громаді, державі. У пам’яті волинян Борис Петрович залишився як справедливий керівник, щира й щедра людина, яка завжди знаходила слова підтримки, а разом з ними — і конкретні дії. Його вклад у розвиток Волині важко переоцінити: дороги, школи, лікарні, культурні проєкти — усе це залишилося як видимий слід його любові до рідного краю.
Борис Петрович похований біля своїх батьків на сільському кладовищі села Воля-Любитівська — скромно, з гідністю, як і жив.
Митрополит Володимир висловлює свої щирі співчуття рідним і близьким покійного — як його духовний брат, як його друг, як той, хто розділяв із ним роки служіння, молитви й особистої дружби:
«Мій біль — особистий. Бо пішов той, хто був поруч у радості й випробуваннях, хто вмів слухати і розуміти, хто ніколи не зраджував віри, честі й людяності. Сумую не лише як архієрей, а як брат, як товариш, як той, хто знав його душу. Молюся за спокій його світлої душі, вірю, що Господь прийняв його у Свої обійми. І поки живемо — пам’ятаємо».
Вічна памʼять і Царство Небесне Борису Петровичу Клімчуку.
