Традиційно 19 січня ми відзначили велике дванадесяте свято Водохреще-як згадку про хрещення Господнє в річці Йордан. Воно завершило різдвяний віночок свят. У народному побуті його ще називають Богоявленням, адже коли Ісус Христос прийняв хрещення, з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином і на Нього зійшов Святий Дух в образі голуба. За переказами рівно о півночі на кожній водоймі відбувається диво: спокійна, перед тим вода несподівано починає хвилюватися. Враз з’являються хвилі – знак того, що Ісус Христос увійшов у воду. Хрещенська вода здатна зцілювати духовні й тілесні немочі. Тому й поспішали чевельці цього дня до озера Святого, на березі котрого за давньою традицією під відкритим небом відбувся малий чин освячення води, який відслужив настоятель місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці о. Михайло Лотоцький разом із настоятелем Петро-Павлівського храму с. Мокре о. Петром Колядою. Священик щиро вітав усіх присутніх із днем Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, бажав усім доброго здоров’я, мирного неба та зцілення духовного і тілесного, окропив освяченою водою та запросив скупатись у «місцевому Йордані». В останні зими природа в нашій місцевості часто дивувала нас несезонним теплом, але в цьому році під час циклу Різдвяно-Хрещенських свят погода була справді зимовою – з морозами та заметілями…А на Водохреще із самого ранечку особливо благодатною, бо навіть сонечко посміхалося і раділо разом із нами… Далі всі бажаючі з чистими помислами, хорошим настроєм, щирою молитвою занурились у крижану цілющу купіль. Серед них – і літні чоловіки та жінки, і молодь, і навіть діти. Були тут люди, які вже декілька років не зраджують традиціям, але були й ті, хто в крижану ополонку занурився вперше у житті. Щасливі, усміхнені після зимового купання підбадьорювали одне одного, бажали здоров’я, щасливого року, довгого віку. Адже люди щиро вірять, що водохрещенська купіль піде на користь, не зашкодить. Потому всі грілися біля величезного багаття, смакували ароматним трав’яним чаєм, наваристою юшкою, весело колядували, щедрували та насолоджувались спілкуванням. Вивільнивши свої думки з гріховних лахміть, не лишивши в душі жодного бруду, з відчуттям Божої любові й духовного піднесення розходилися віряни по домівках з надією і вірою, що все єство води, освячене дією благодаті Святого Духа, додасть сили, примножить здоров’я аж на цілий прийдешній рік.                                                                                                         Світлана Бринчук