Є люди, які іскри своїх особистих образ роздмухують ледь не до вселенського пожарища. Розсудливі обходять таких, як то кажуть, десятою дорогою. А ворог роду людського саме таких і використовує, щоб порушити мир і злагоду між людьми, поглибити розкол між рідними по крові і вірі братами. Такі борці за сумнівну справедливість для досягнення своїх цілей  не цураються ніяких методів, використовуючи і підтасовку фактів,  і відвертий обман.

Так сталося цими днями в селі Черчичі Володимир-Волинського району, де одна невдоволена особа затіяла перехід релігійної громади місцевої Свято-Миколаївської церкви до ПЦУ…  без участі самої громади. Для цього   6-го лютого не в церкві, а біля неї, були зініційовані, чи вірніше  сфабриковані, збори, нашвидкоруч названі у пресі «парафіяльними».   На них не було ні настоятеля, ні постійних прихожан храму, а були привезені з сусідніх сіл  священики і прибічники ПЦУ, цигани та кілька черчівчан, які ходять до церкви раз на рік святити паску. Ось така «парафія» була зібрана для того, щоб вистрелити повідомленням до єпархіального управління про перехід  Свято-Миколаївської церкви до ПЦУ. Ця вельми «правдива» новина відразу ж засвітилася на інформаційному сайті Західної Волині «Буг».

Адепти нового релігійного утворення поспішали не випадково. Справжні  парафіяльні збори були призначені на 10-е лютого. Вони і відбулися, як  належить – у Свято-Миколаївському храмі, з участю настоятеля протоієрея  Юрія Хавури,  постійних прихожан, які відкритим голосування абсолютною більшістю голосів (утрималися лише двоє) засвідчили свою вірність Українській Православній Церкві під предстоятельством Блаженнійшого Митрополита Онуфрія. Збори відбулися у цілковитій відповідності до Закону України №4128д, де чітко визначено, що рішення про перехід в іншу юрисдикцію приймається двома третинами голосів релігійної (!!!) громади, тобто винятково прихожанами храму.

І хоча дизенформація прихильниками ПЦУ вже була закинута у мізки довірливих обивателів, християни черчинського приходу сподіваються, що істина переможе, бо «не в силі Бог, а в правді».